З А К О Н    У К Р А Ї Н И 

                                                                                    Про  освіту 

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини 

     1. Виховання  в  сім'ї  є  першоосновою  розвитку  дитини  як особистості. 

     2.  На    кожного    з    батьків    покладається    однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. 

     3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані: 

     постійно дбати про фізичне здоров'я,  психічний  стан  дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; 

     поважати гідність дитини, виховувати  працелюбність,  почуття доброти,   милосердя,   шанобливе  ставлення  до  державної  мови, 
регіональних  мов  або мов меншин, інших мов і рідної мови, сім'ї, старших  за віком, до народних традицій та звичаїв; { Абзац третій 
частини  третьої статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5029-VI ( 5029-17 ) від 03.07.2012 } 

     виховувати повагу  до  національних,  історичних,  культурних цінностей українського та інших  народів,  дбайливе  ставлення  до 
історико-культурного  надбання   та    навколишнього    природного середовища, любов до своєї країни; 

     сприяти  здобуттю  дітьми  освіти  у  навчальних закладах або забезпечувати  повноцінну  домашню освіту відповідно до вимог щодо 
її змісту, рівня та обсягу; 

     виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини. 

     4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї. 

 

                                                                          З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

                                                                     Про загальну середню освіту 

Стаття 47.  Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту 

 1. Посадові    особи   і   громадяни,   винні   у   порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність 
у порядку, встановленому законами України. 

 2. Шкода,  заподіяна  учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу,  відшкодовується відповідно до  законодавства 
України. 

 3. Злісне  ухилення  батьків  від  виконання  обов'язків щодо здобуття  їх  неповнолітніми  дітьми  повної  загальної  середньої 
освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав. 


                                                                          З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

                                                                          Про охорону дитинства 

Стаття 3. Основні принципи охорони дитинства 

     Всі діти  на території України,  незалежно від раси,  кольору шкіри,  статі,  мови,  релігії,  політичних або інших  переконань, 
національного,  етнічного  або  соціального походження,  майнового стану,  стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи  осіб, 
які їх замінюють) або будь-яких інших обставин,  мають рівні права і свободи,  визначені цим Законом та  іншими  нормативно-правовими 
актами. 

                                                                        

                                                                          З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

                                                                           Про соціальні послуги 

Стаття 2. Основні засади надання соціальних послуг 

     Основними засадами надання соціальних послуг є: 

     сприяння особам,   що   перебувають   у   складних   життєвих обставинах,  які  вони  не  в  змозі подолати за допомогою наявних 
засобів і можливостей; 

     попередження виникнення складних життєвих обставин; 

     створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають. 

 

 

                                                                            З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

                                                       Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю 
Стаття 5. Основні принципи здійснення соціальної роботи з                сім'ями, дітьми та молоддю 

     Соціальна робота з сім'ями,  дітьми та молоддю ґрунтується на загальновизнаних гуманістичних, демократичних та правових засадах. 

     Основними принципами  здійснення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю є: 

     додержання і захист прав людини; 

     адресність та індивідуальний підхід; 

     доступність та відкритість; 

     добровільність вибору в отриманні чи  відмові  від  отримання соціальних послуг; 

     гуманність; 

     комплексність; 

     максимальна ефективність     використання     бюджетних    та позабюджетних  коштів  суб'єктами  соціальної  роботи  з  сім'ями, дітьми та молоддю; 

     законність; 

     соціальна справедливість; 

     забезпечення конфіденційності  суб'єктами соціальної роботи з сім'ями,  дітьми та молоддю,  дотримання ними  стандартів  якості, відповідальності за дотримання етичних і правових норм.

     Держава  гарантує  всім  дітям  рівний  доступ до безоплатної правової допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав, на  підставах  та  в  порядку,  встановлених  законом,  що регулює надання безоплатної правової допомоги. {  Частина  друга статті 3 в редакції Закону N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 } 

 

 

                                                                         З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

                                                              Про оздоровлення та відпочинок дітей 
Стаття 3. Основні принципи та напрями державної політики                у сфері оздоровлення та відпочинку дітей 

     1. Державна політика у сфері оздоровлення та відпочинку дітей ґрунтується на таких принципах: 

     рівності прав кожної дитини на оздоровлення та відпочинок; 

     визнання пріоритетним у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування здійснення  заходів,  спрямованих на  зміцнення  здоров'я  дітей  шляхом організації оздоровлення та відпочинку; 

     створення оптимальних  умов  для  безпечного  та  ефективного перебування дітей у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку; 

     створення умов для зміцнення фізичного та психічного здоров'я дітей шляхом належної організації оздоровлення та відпочинку; 

     надання послуг  з  оздоровлення  та  відпочинку  дітям,   які потребують особливої соціальної уваги та підтримки; 

     адресності соціальної  допомоги,  що надається з державного і місцевих бюджетів для оздоровлення та відпочинку дітей.