Поради батькам п`ятикласників

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.
Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі. 

 

 

    ПОРАДИ БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

У малюків шести-семи років ще слабо розвинені процеси саморегуляції і вони потребують допомоги дорослих. Першокласники ще не вміють добре орієнтуватися у часі, перемикати свою увагу, тривалий час концентруватися на одному матеріалі. Навіть просто сидіти нерухомо їм важко, що вже казати про те, щоб він тримав у руках ручку або олівець, займався якимось завданням, яке робити важко та незрозуміло.

  •    Дитині потрібен не критик, не контролер, а  мудрий та спокійний помічник, який підтримає його, але не буде робити завдання за нього.

Особливу увагу потрібно приділити питанню тривалості виконання домашніх завдань. Якщо тримати дитину за уроками годину і більше, то нічого доброго з цього не вийде. У школі вчителі початкових класів обов`язково використовують на своїх уроках техніки перерозподілу уваги, тричі та більше за урок проводять фізкультхвилинки, коли діти можуть встати, підтягнутися, зробити декілька нескладних рухів, дозволяючи зняти м`язову напругу.

  •    Середній час нормальної концентрації уваги для дитини шести-семи років – приблизно 10-15 хвилин.

Не треба забувати ще про те, що діти виконують домашні завдання у другій половині дня, тобто вони вже стомилися у школі й хочуть пограти, а ми їх всаджуємо робити уроки.

Ще вчора дитина ходила в дитячий садочок й головним для неї була гра. Насправді й сьогодні нічого не змінилося. Дитині й зараз хочеться грати, а зовсім не сидіти за партою й вчити уроки.

  •    Тому задача дорослих – організувати учбовий процес так, щоб він був побудований на грі й викликав у дитини інтерес.

 Тактика виконання домашніх завдань

  1. Правильно організовуємо розпорядок дня дитини. Виконання домашніх завдань у першому класі не повинно займати більше 2 годин.

  2. Якщо у дитини є предмети, які викликають складнощі, то домашні завдання з цих предметів він повинен виконувати першими.

  3. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюємо її сьогоднішні досягнення з досягненнями вчорашніми.

  4. Хвалимо дитину за те, що вона робить добре.

  5. Під час виконання домашніх завдань обов`язково проводимо фізкультхвилинки. Пам`ятаємо про те, що дитині потрібна допомога в концентрації уваги.

  6. Намагаємося зрозуміти, що саме може бути мотивом для дитини при виконанні домашніх завдань. Поступово ігровий мотив повинен вступати місце учбовій мотивації, тобто прагненню дізнатися щось нове, чого дитина не знала раніше.

  7. Стимулюємо появу пізнавальної мотивації: відповідаємо на дитячі питання, купуємо дитині пізнавальні енциклопедії й читаємо разом. Підказуємо дитині, де можна знайти цікаву їй інформацію, розповідаємо трохи більше, чим цього вимагає учбова програма.

     Меморандум дитини

  1. Не псуй мене. Я добре знаю, що не можу одержувати все, що прошу, я  просто перевіряю вас.

  2. Не застосовуйте силу в стосунках зі мною. Інакше це навчить мене думати: сила – це єдине, що має значення. З більшою готовністю я сприйму, якщо ви керуватимете мною.

  3. Не давайте обіцянок: може статися, що вам не вдасться їх дотриматися. Це підірве мою довіру до вас.

  4. Не піддавайтесь на мої провокації, коли я навмисно кажу і роблю щось, що засмучує вас. Інакше я знову намагатимусь здобути таку «перемогу».

  5. Не змушуйте мене відчувати себе меншим, ніж я є насправді. Я компенсую себе тим, що буду поводитись зверхньо.

  6. Не робіть за мене того, що я можу зробити сам. Інакше я почуватимусь немовлям, вимагаючи, щоб мене обслуговували.

  7. Не робіть мені зауважень у присутності інших людей. Я сприйму ці зауваження, якщо ви поговорите зі мною віч-на-віч.

  8. Не звертайте надто багато уваги на мої шкідливі звички. Зайва увага лише сприяє їх закріпленню.

  9. Не намагайтеся обговорювати мою поведінку під час конфлікту. Я не маю нічого проти того, щоб обговорити її, але зробимо це дещо пізніше.

  10. Не намагайтеся повчати мене. Ви б дуже здивувалися, дізнавшись, як добре я знаю, що таке «добре», а що таке «погано».

  11. Не примушуйте мене вважати, що мої помилки – злочини. Я повинен навчитися робити помилки, не вважаючи при цьому, що ні на що не здатний.

  12. Не прискіпуйтесь і не бурчіть. Бо інакше мені доведеться прикинутись глухим, щоб якось захиститися.

  13. Не вимагайте в мене пояснень із приводу моєї поведінки. Я насправді не знаю, чому зробив те чи інше.

  14. Не випробовуйте занадто мою чесність. Мене легко злякати і я почну брехати.

  15. Не оберігайте мене від наслідків моєї діяльності. Мені необхідно вчитися на власному досвіді.

  16. Не уникайте прямих і чесних запитань.

  17. Ніколи не стверджуйте, що ви довершені й безгрішні.

  18. Ніколи не вважайте, що вибачення переді мною принижує вашу гідність.

  19. Не турбуйтеся про те, що ми проводимо разом дуже мало часу.

  20. Ставтеся до мене так, як до своїх друзів. Тоді я теж буду вашим другом.